фон

Дані про біженців та шукачів притулку з різних країн, які з’являються на веб-сайті, базуються на публікаціях і відповідях управління з питань народонаселення та імміграції щодо людей, які згідно з міжнародними визначеннями є біженцями та шукачами притулку або до яких Держава Ізраїль застосувала групову політику невидворення. Дані про неповнолітніх (дітей-біженців та шукачів притулку), що з’являються на веб-сайті, базуються лише на оцінках, оскільки Держава Ізраїль не підтримує регульовану базу їхніх даних.

За даними Управління з питань народонаселення та імміграції, сьогодні в Ізраїлі проживає близько 31 тисячі біженців і шукачів притулку з Африки та їхніх дітей. В Ізраїлі досі проживає близько 35 тисяч громадян України, близько 14 тисяч із яких втекли з дітьми до Ізраїлю після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Більшість біженців з Африки прибули до Ізраїлю в 2007-2012 роках з Еритреї та Судану. Ізраїль перешкоджає визнанню їх біженцями: тисячі поданих ними заяв про притулок не розглядаються, а деякі чекають рішення багато років. Крім того, порівняно з найвищими у світі показниками визнання біженцями шукачів притулку з Еритреї та Судану (еритрейці близько 90% і суданці близько 60%), відсоток визнання біженців в Ізраїлі надзвичайно низький і становить менше половини відсотока. Можна з упевненістю сказати, що якби їхні заявки на притулок розглядалися відповідно до критеріїв, прийнятих в інших західних країнах, більшість із них були б визнані біженцями. У будь-якому випадку, вони перебували в Ізраїлі на законних підставах і регулювалися урядовою політикою тимчасового захисту, тому що, хоча Держава Ізраїль не регулює їхній статус, вона визнає небезпеку для їхнього життя, якщо вони повернуться до країн походження.
Біженці з Еритреї та Судану тікали від жорстоких диктатур, воєн, геноциду та інших звірств, які змусили їх залишити свої домівки та батьківщину. Близько 4000 з них пережили Синайську катівню і несуть у своїх тілах і душах шрами неволі та жорстоких тортур.

Багаторічна політика уряду щодо біженців залишила їх у підвішеному стані: з одного боку, Ізраїль визнає, що не може їх депортувати, але з іншого боку, він відмовляє їм у таких послугах, як соціальне забезпечення, медичне страхування та соціальні послуги, порушуючи тим самим їхні права людини.

З 24 лютого 2022 року в Ізраїлі утворилась нова група біженців – біженці війни в Україні. Більшість українських біженців, які в’їхали в Ізраїль у цей період, уже виїхали до інших країн, і сьогодні в Ізраїлі перебуває близько 14 000 українських біженців, які приїхали сюди після початку великої війни, і ще близько 20 000, які прибули до 24.02.2022 року.

Допомога, яку надали українським біженцям після прибуття до Ізраїлю, була більш щедрою, ніж та, котру отримали біженці з Еритреї та Судану. Водночас, окремі аспекти політики щодо українських біженців від початку кризи висвітлили багато темних куточків ставлення Держави Ізраїль до іноземців, які потребують захисту. Міністерство внутрішніх справ обмежувало в’їзд біженців квотами та бар’єрами. Оскільки бар’єри було знято після боротьби, кількість тих, кому відмовлено у в’їзді до Ізраїлю, різко зросла, а разом з цим і кількість людей, які страждають від суворих умов об’єкта Єхалом (розташованого в аеропорту Бен-Гуріон). Мета об’єкта – служити місцем утримання тих, кому відмовлено у в’їзді, і місцем утримання під вартою депортованих, дата відльоту яких наближається, з одночасним утриманням та лікуванням у відповідних умовах. Шлях тих, кому відмовлено у в’їзді до Ізраїлю, також обмежений .

Послуги з охорони здоров’я та соціального забезпечення, які надаються для біженців війни на початку їхнього прибуття через кол-центр «Цав Ха Шаа», яким керує Міністерство добробуту, з часом також зменшуються. З плином часу, потреби українських біженців, які тут знаходяться, зростають – окрім медичних умов, які не поліпшуються, їхні заощадження закінчуються, а ресурси їх ізраїльських друзів зменшуються.